Я знаю, що таке відчути Всесвіт
І що таке, з ним злитися в одне
Хай хто що каже в світі мир чи безлад,
це ж назавжди й ніколи не мине…
Коли під серцем носиш увесь світ
І чудом почуваєшся чарівно,
Серденько тріпотить, мов заповіт,
Єднає з Всесвітом у величне єдино.
Серденько, що під серцем гомонить
із Всесвітом, нам відає секрети,
Як жить в своїм житті і, як любить,
Та й нагадає : варто просто жити!
І в тім секреті мудрості віки,
Заплетені у материнства коси…
Їх може лише Всесвіт заплести
У мам, під серцем, що надію носять...
- Деталі
- Автор: Alla Korolevska
- Категорія: Вірші
- Перегляди: 28
Вже білим снігом стелиться зима,
Із впевненістю змінюючи осінь…
А де ж той ЧАС із лютого? Дарма
Шукаємо та повернути просим…
Завмер він у світанку для всіх нас,
На паузу поставив нам життя.
І лиш погода в знаки повсякчас
Показує, що плине вік буття…
А ми завмерли міцно у тім сні,
В тім розпачі, що звемо ми "війною",
А ЧАС кричить: «Проснись! Не можна! Ні!
Назад мене не вернеш! Я ж з тобою!»
І так він плине всупереч усім,
І миру й війнам, смертям і життю,
Дає нам змогу вирішить самим,
Чи жити нам, чи плить по небуттю…
І кожен має рішення своє
На цю дилему: жити чи не жити.
А ЧАС не жде. Він буде, був і є
соратником завжди, і в цім ми квити.
- Деталі
- Автор: Alla Korolevska
- Категорія: Вірші
- Перегляди: 29
Чи бачимо ми, як сонце всміхається
І небо по іншому з ним мерехтить,
До людських долонь промінням торкається
Й мовляє, що можна по-іншому жить?
Що можна взаємністю відповідати
На кожний учинок та дію людей,
Люстерком для кожного в світі цім стати
Й відбитком від нього подій та ідей…
І, може, лиш сонце світить однаково
Для всіх та для кожного в світі своїм..
Та навіть йому, світилові знаковім
Всміхнеться не кожен ликом своїм…
Нас сонце ще змалку навчає взаємності
І лагідним бути до себе та всих.
Й лишати в собі лише ласки та чемності,
Й невиключно біль повертати до них.
Розгублено сонце до кожного торкає
Розбитих люстерок в проміннях своїх
й сонячні зайчата з уламків випорхають
щоб сонцю у відповідь нас не спалить
А хтось і люстерка свої десь ховає
Від сонця і себе, й людей інших теж
Збирає проміння в собі і згорає
до попелу. І сонце там світить? Авжеж!
Погляньмо, як сонце всім нам усміхається
І небо по іншому з ним мерехтить,
До всього промінням щиро торкається
Й показує: можна по-іншому жить!
- Деталі
- Автор: Alla Korolevska
- Категорія: Вірші
- Перегляди: 86
А, знаешь, грустить вовсе не стоит!
Печаль в ночи расстает пусть!
Хоть меня рядом нету с тобою,
Прогони в никуда эту грусть!
В дальний край - далеко-далеко,
Откуда не возвращаются!
Знаешь, ждать - совсем не легко...
Но, кто любит, тот дожидается!
Хоть меня рядом нету с тобою,
Мое сердце рядом с твоим...
Только знай: я жду! Я скучаю!
Живу тем, чтобы ты был любим!
На губах поцелуй ощущаю
Самых страстных и нежных губ...
С ним я сплю...И с ним просыпаюсь...
Лишь приди, - будет все наяву!
Лишь приди, - будет все, как во сне -
Нежный взгляд, поцелуи, обьятья...
Вместе мы - только я... Только ты...
Разве можно мечте не сбываться?
- Деталі
- Автор: Alla Korolevska
- Категорія: Вірші
- Перегляди: 108
Я так устала от этой повседневной суеты,
от дыма городов, от мерзкой пустоты,
от черных дней на голубых снегах...
Мне тяжело стоять на "не своих" ногах!
Я утром, просыпаясь, думаю одно:
Как день прожить сегодня? Другое - всеравно...
Я отсижу все пары и вновь приду домой -
В казенную общагу. Да, дом, но только он - не мой!
Все это не мое: наигранная крутость,
Безнравственная чушь и голубая скутость!
Но даже на мгновенье не стоит забываться!
Глаза уже не плачут... А сны - уже не снятся...
- Деталі
- Автор: Alla Korolevska
- Категорія: Вірші
- Перегляди: 101
