Я запізнилась...
Вам не дозвонилась.
Назад ще тиждень той
писала Вам листи.
І дивно так:
Й нічого не наснилось,
А Ви вже не могли
мені відповісти…
А я чекаю знов
Ті Ваші СМС,
Що так мене надовго
Підтримувать могли.
Душа каже: "Агов,
Щось там зовсім не те:
На всі дзвінки й листи
Відповідав завжди!"
І далі тихо знов.
І відповідь німа.
І тиша так підступно
Грюкає з усюд.
І холодніє кров,
Бо Вас з нами нема...
"Уже тепер нема!" -
повторить тиша знову...
А в памʼяті живі
ті спалахи подій
Моменти звідусіль -
Багато їх було...
І зранена душа
Мовчить на всю ту сіль,
Болить і зберігає
усе своє тепло...
Я так хотіла Вас,
Як завжди, привітати
І випити разом
На многії літа...
Тепер лише душею
Вас зможу обійняти!
Шкода, що лиш в душі
Є згадки без прикрас...
Вони і будуть там
До спочину душі,
Зігріють назавжди
Всіх рідних і близьких...
А ви спочиньте вже
В легеньких хмаринках,
І з Янголами в небі
Співайте нам пісні!
- Деталі
- Автор: Alla Korolevska
- Категорія: Вірші
- Перегляди: 15
Я так би хотіла назад повернути
Події й людей, що пішли в небуття,
Моменти, що вже неможливо забути
І час, що збігає, та і життя...
І так аж до щему прошу зупинитись
Й відчути момент цей навіки віків,
І дати йому трохи довше побути,
й побути померлим хоч трішки живим.
Торкнусь до тіла і так обійняти
До хрусту кісток і до радості сліз!
Якби ж було можна навчитись чи знати,
Як це відродити й зробити це скрізь!
До болю кричить в серці спогадів смуток
Й моменти всі ті нам не зупинити...
Я хочу життя зберегти як здобуток
Продовжу в моментах тепер своїх жити...
І хай повернути минуле не взмозі
І біль того смутку у грудях пече,
Я серцем й душею живу не в тривозі,
А в справжній любові до днів і ночей.
Я спробую час на мить зупинити
І запамʼятати цю хвильку на вік.
Навчилась і втрачене я полюбити
Аби ж лиш той навик із часом не зник.
Назад вже не пробую повернути
Події й людей, що пішли в небуття,
Моменти, що вже неможливо забути
І час, що збігає, та і життя...
- Деталі
- Автор: Alla Korolevska
- Категорія: Вірші
- Перегляди: 10
Наша Лєна сьогодні пішла…
На хмаринках до райського саду…
Там душа її спокій знайшла…
Або болю земного відраду…
По життю з позитивом завжди
І з бідою усміхнена також…
Крик душі: будь тут з нами , не йди!
Та життя ти лишила позаду…
Ти просила нас біль не тримать
І про скруту та сльози забути,
І щасливою запамʼятать
В красі, радості. Так тому й бути!
- Деталі
- Автор: Alla Korolevska
- Категорія: Вірші
- Перегляди: 8
Я до тебе прийшла, щоб поглянути в вічі
Та й ключі віднайти на питання свої...
Я промовчу уголос, не питаючи двічі
Вже питання мої стали прозою днів…
Я в пакет все згребла
До останку речей
Те, що спогади наші
В собі зберігало.
Все твоє та від тебе,
і від наших ночей...
І уламки мене,
бо мене вже не стало…
Наче камінь з душі,
Той пакет я тримаю
І вдихнути боюсь
Я повітря ковток...
Я давно на питання
Всі відповіді знаю
Та тягар все мене
За минуле тримає
От стою й не наважуюсь
Зробити той крок...
Я той гуркіт у грудях
Заглушити не взмозі
Серце грюка в агоніі
моїх почуттів
Так і тисну дзвінок
На твоєму порозі
Заніміла долоня
І ти не відкрив…
Я лишила пакет...
В ньому спогади наші...
Наче все, що було в нас,
Лишила у нім
Тихо східцями рушу
Й віддаляюсь у часі,
Біль німіє, відходить
Й не біжить навздогін...
Я до тебе прийшла
Лиш поглянути в вічі,
Не питати тебе
Й не казати про біль.
Сам з пакетом вирішуй:
Як, чому та навіщо,
Так, як вже і раніш,
Із чужих божевіль...
- Деталі
- Автор: Alla Korolevska
- Категорія: Вірші
- Перегляди: 15
Подарунки на свята і просто
Без причини на те дарувала…
Спостерігаючи трішки осторонь,
Тайну щастя я так пізнавала…
У тих подарунків є місія
Нагадувати почуття,
Осмислено чи не осмислено
До себе знайти вороття…
Дарунки я всім дарувала,
Щасливих усмішок букет
На згадку собі я збирала
І щастя розкрила секрет…
Ми вміли з дитинства радіти
Дарункам комусь і своїм.
Куди ж заподілись ті діти,
Що радість несли завжди всім?
- Деталі
- Автор: Alla Korolevska
- Категорія: Вірші
- Перегляди: 12
