На тім холсті я мрію намалюю
І всі можливі фарби нанесу.
Все, що хотіла, я сюди скерую.
Лиш обране душею залишу…
Там пензлі зафарбують смерть та тугу
І колір запече назавжди біль.
Яскравим сонцем заіскрить повсюди
Й відчується в картині справжній мир.
Шукаємо його в собі і всюди.
Дивуємось усім отим дивам.
Гармонію у всім так хочуть люди
Знайти. Це ж так потрібно нам…
І фарби на холсті лиш нагадають,
Що мир, гармонія й свобода у душі -
Заради них живуть та умирають
Й стають ріднішими або ж зовсім чужі…
Я пензлі знов в руках своїх тримаю
Й мотив шукаю світ розфарбувать.
І хочу й можу, але як - не знаю...
То може варто його так лишать?
