Можливо, ця коротка історія допоможе Вам зрозуміти, хто я і чому я почала цей проект. Вона також дасть Вам більше підстав довіряти моїй медичній кваліфікації.
Мабуть, чи не найскладніше питання розповісти про себе… З раннього дитинства я відчувала неймовірну любов та підтримку від людей довкола, росла усміхненою, щасливою дівчинкою… Навіть мама відзначала мене «іншою», немов з далекої планети… Тоді все до кінця ще не осмислювала, чи то добре, чи навпаки… Але саме віра людей в мене саму, навіть, повсякчас у зверненні до мене у повсякденному житті як до Аллочки, божої кульбабки чи співочої пташки королька надавала завжди мені надзвичайну силу хоча би спробувати у ситуаціях без шансів… І якимось чарівним дивом мені завжди вдавалось того шанса отримати…
Пам’ятаю страшні слова авторитетної вчительки з моєї школи: «Ти не вступиш, бо не зможеш!» зі своїм баченням проблеми: «Знань в тебе немає, бо школа в нас заслабка – ти ж знаєш (при цьому на всіх олімпіадах найнижче з досягнутих мною місць було третє), зв’язків (а це було потребою радянського та пострадянського часу) та достатніх коштів для вступу у твоїй родині теж не знайдеться!» Може, це був світогляд того часу… Та для мене то був один з найбільших стресів та спонукання до дій: «Ну, як же так??? Я всеодно маю спробувати хоча би заради того, щоб потім все життя не жалкувати, що не перевірила свої шанси та можливості…» З цим посилом я так і крокую по життю… Перевіряю з особливою увагою ті моменти, де шансів взагалі не пророкують! І саме там, де від початку мені пророчили безнадійність, я отримала найкраще: вступ до медичного училища та досвід бути обраною старостою групи та відділення, стати медсестрою і зрозуміти, що варто крокувати далі; вступ до медуніверситету і школа випробувань, що загартувала на майбутнє та навчила вчитися; аспірантура з хірургії, магістратура з педагогіки, міжнародні гранти, дослідження, публікації, доповіді та презентації на українських та міжнародних конференціях та участь у їх організації, викладання курсів хірургії іноземним студентам… Можна продовжити цей список… Варто відзначити, що, якби у кожній ситуації я довіряла кожній відсутності шансів, то тепер би проживала на околиці маленького міста без освіти і жодних досягнень та цікавих пригод з мого життя до сьогодення не відбулося б.
То все ж хто я?
Я:
- щаслива жінка та мама двох найкращих діточок
- Українка
- засновник соціального пректу "Україна для українців! Українці для України!"
- волонтер за покликанням
- маю дві вищі освіти: медичну та педагогічну
- лікар вищої категорії за двома спеціальностями: хірургія, ендоскопія
- Кандидат медичних наук за фахом хірургія
- педагог
- викладач кафедри хірургії N1 Харківського національного медичного університету
водночас до початку повномасштабного вторгнення була науковцем: науковий співробітник відділеня хірургічних захворювань стравоходу та шлунково-кишкового тракту державної установи «Інститут загальної та невідкладної хірургії ім. В.Т. Зайцева НАМН України» у Харкові (як науковець-вчений) так і дослідником, у тому числі в міжнародних проектах…
Чи не найголовнішим вважаю у кожну справу, як і у відносини, вкладати душу, адже саме самовідданість надає найліпший результат – це я відчула на своєму особистому досвіді.
Повномасштабне вторгнення росії в Україну у 2022 році кардинально змінило моє життя так само, як і мільйонів інших українців… Почати з чистого аркуша? Ні, адже позаду за плечима супроводжував той неймовірний досвід та знання, що дозволили «реалізувати» себе зовсім по іншому і бути корисною нашій неньці Україні. Не можу сказати, що це легкий досвід. Багато випробувань і складний шлях, що ще триває… Та все ж з’явилось дуже багато просто надзвичайно чудових людей, щирих, відкритих та чуйних до чужого болю… Це найкрутіше багатство цього часу…
З початком війни вивозила людей з України в Румунію. За прохання мера м. Синніколау Маре Данутца Гроза лишилась проживати з дітьми в основному в Румунії з метою організаторських моментів щодо супроводу біженців (трансфер, зустріч, оформлення та переклад документів, поселення, отримання статусу тимчасового захисту, матеріальної допомоги, оформлення паперів для школи, дитсадку, лікарні...). Разом з мером м. Синніколау Маре Данутцом Гроза та мера м. Тімішоари Алін Ніка організували збір коштів для лікарень України. Разом ми давали інтерв'ю на організованих кількох пресконференціях. Вдалось зібрати кошти, закупити відповідно до потреб конкретних лікарень медикаменти, розхідники та медзабезпечення, пройти всі етапи оформлення документів та логістики. Гуманітарна допомога була доставлена як в лікарні для цивільних, так і військові госпіталі та на лінію фронту. Ця зібрана гуманітарна допомога була розподілена відповідно до запитів на шість міст України: Харків, Запоріжжя, Київ, Дубно, Рівне, Хмельницький.
Здебільшого за сімейних обставин в кінці червня 2023 року приїхала до Відня. Супроводила українських пацієнтів до лікарень. Пройшла разом з іншими українцями дуже принизливий та тяжкий шлях особи з тимчасовим захистом. Соціальну допомогу принципово не оформляла. Арендую житло самостійно.
На сьогоднішній день продовжую співпрацю з Харківським національним медичним університетом - такий собі "Сірий Кардинал", адже офіційно . перебуваю "на тимчасово припиненому" за воєнного часу контракті. Продовжую роботу з публікаціями та доповідями.
В телефонному режимі та режимі он-лайн супроводжую інтернів, що надають медичну допомогу у лікарнях. В цьому ж режимі надаю консультації он-лайн пацієнтам з України безкоштовно або за донат на фронт. Біженцям в тому числі.
Психологічно підтримую своїх студентів з України, Ізраїлю та Палестини ( в медичному університеті на 90% в мене були англомовні групи)
Продовжую підтримувати наших бійців на фронті. Один з напрямків - збір донатів. Лише таргетно.
Запустила свій подкаст на ютубі "Медицина мовою пацієнта" - доступно для розуміння рекомендації пацієнту. «МЕДИЦИНА МОВОЮ ПАЦІЄНТА». Часто пацієнт після консультації лікаря ще більше питань, ніж було до цього. Ця банальність виникає в основному тому, що лікар автоматично використовує професійну медичну термінологію... За мною такий гріх також таїться 🤷. За свою клінічну практику я знайшла шлях порозуміння з пацієнтами часто завдяки так званому перекладу медичної інформації на мову пацієнта. А ще від моїх пацієнтів є питання, що повторюються...Сподіваюсь, що мій проект надасть відповідь більш грунтовно) І Ви зможете завжди повернутись до відео, якщо дещо забулось).
В планах зробити курс лекцій по хірургії для студентів.
Про що мій проект "УКРАЇНА-ДЛЯ УКРАЇНЦІВ! УКРАЇНЦІ - ДЛЯ УКРАЇНИ!" 💛💙
З повномасштабним вторгненням росії на НАШУ УКРАїНСЬКУ ЗЕМЛЮ весь світ відкрив для українців свої двері…
Але чи стали ми більш зрозумілими та ближчими до Всесвіту?
Мій проект для українців! Про українців!
Та для людей, чиє серце дійсно відкрите для любові до України!
Хочу підтримати саме тих, кому це дійсно потрібно!
В наш час масмедіа переповнені негативом в усіх галузях. Хочу додати світлого, щирого, душевного, надихаючого та мотивуючого для українців. Хочу показати, що ми – українці – саме такі... І в саме в цьому наша "справжність", сутність....
Маленький звіт по проекту є на моєму ютуб-каналі.
З 2002 року офіційно працювала без перерви на відпустки… Одного разу під час подачі особистого листа (документ з автобіографією) на захист дисертації, секретар коректно звернулась до мене виправити можливу помилку: «Алла Юріївна, фраза «по теперішній час» у Вас написана в п’яти рядках». Я лиш запропонувала: «Давайте перевіримо!». І дійсно на той момент «по теперішній час» я офіційно добряче справлялась в п’яти місцях: асистент кафедри хірургії №1 ХНМУ, науковий співробітник відділення хірургічних захворювань стравоходу та ШКТ ДУ «ІЗНХ ім. В.Т. Зайцева НАМНУ», лікар-консультант, ендоскопіст медцентру «Вікторія», заочний аспірант за фахом хірургія в ДУ «ІЗНХ ім. В.Т. Зайцева НАМНУ», заочний магістр за фахом педагогіка Вищої Школи в ХНМУ. Не замислювалась. І сама здивувалась тоді. Наразі розумію, що вимушені ситуації в моєму житті поставили мені в рамки потребу рухатись вперед та далі, навчили перемагати у найскладніших випробуваннях. Саме тому більшість невирішених проблем, питань, та безнадійних пацієнтів ставали моїми досягненнями. В таких моїх перемогах відображається моя сутність НЕ ЗДАВАТИСЯ!
Багатий досвід та велике соціальне навантаження навчили вимагати від себе інших людей незалежно від освіти та посади: порядності, професіоналізму, чесності, наполегливості, ефективності та результату.
Саме тому я не боюсь сказати «Ні!», сміливо вчусь новому і впроваджую свої знання та досвід у життя і передаю їх наступним поколінням! Саме тому я впевнено крокую далі!
Мабуть, це найкоротше резюме…