– Якою ти була в дитинстві? Покажи свої фото – я хочу пізнати тебе справжньою!!! Покажи!
Я дещо ніяковіла і відчувала сором'язливий жар на щічках як раніше в дитинстві... Але заперечити чоловіку моєї мрії я не змогла...
Поляша принесла альбоми і вже вчотирьох ми розглядали смішнючі фото і насолоджувались спогадами. Та маленька білява дівчинка з фото посміхалась і з якимось особливим натхненням дивилась в майбутнє…
Блакитне платтячко з рюшами на грудях та шаленою сонце-спідничкою не лишало думкам спокою і на заборону мами притримати його на свято так і надихало його одягнути – адже можна в ньому співати і кружляти у танку! А ще на дорозі у піску можна зробити туман – такий же чарівний, як у Алли Пугачової на сцені....
Ой-ой-ой... І я вже кружляла у тому шаленому танці з пісочним туманом...
А потім вечір...
Аромат свіжого бабусиного хлібу заполонив усю вулицю і навіть чужі люди шукали привід завітати до нас у гості....
Вже час намитися, повечеряти і до ліжечка... І тут я пригадала накази мами... Всі вже, мабуть, зібралися за вечерею і побачать мене в святковому вбранні… Ой, що буде ...
Родинна вечеря і вже всі за столом, а я, як завжди, заклопотана – сьогодні у чарівному таночку...
Бабуся налаштувала смаколиків до столу.
Я зайшла до хати схвильована і було боязно навіть глянути на маму – вона завжди дуже серйозна...
Глянула на свій "зачарований" образ і зрозуміла, чому всі стихли: руки були чорними від піску, ноги такі чистющі, що лише на пальцях був залишок чистоти, плаття віднайшло новий відтінок – вечірнього неба...
Можна уявити те «припудрене» клубами диму з дорожнього піску, обличчя з шаленої краси зачіскою – коли, як сказав мій тато: "Одні очі блищать!" Тоді ця тиша у моменті здалась вічністю...
Дорослі від душі почали сміятися. А я ще чекала на покарання.
Мама покликала до столу і сказала, що тепер у плаття буде нове життя – можна його випрати і носити хоч щоденно...
Моїй радості не було меж!
Чи помила свої чорні руки – я вже не пам'ятаю: чи помила, чи ні...Мабуть-таки, так… Не пам'ятаю, про що говорили... Але та задушевна родинна вечеря назавжди лишилась у моїх дитячих спогадах...Відразу у моменті пригадалося, яка ж я насправді!
- Деталі
- Автор: Alla Korolevska
- Категорія: Вірші
- Перегляди: 223
Когда мы будем пожилыми,
Однажды ночью не уснем
Не потому, что грустно жили
И все лишили на потом
Когда мы будем пожилыми
Той ночью точно не уснем
В душе как прежде молодыми
Мы прежней стариной встряхнем
Когда мы будем пожилыми
Жить каждой ночью, каждым днем…
В душе мы теми ж молодыми
Возможно, в мир иной уйдем…
Когда мы будем пожилыми
Всех юных ангелов учить
Жаль станет-нас не научили
Что сто’ит молодыми жить
- Деталі
- Автор: Alla Korolevska
- Категорія: Вірші
- Перегляди: 218
Если б я была принцессой,
Долго б танцевала!
Только это уже в прошлом -
Королевой стала…
Но сейчас по жизни круто
Все сама решаю
Ведь корона позволяет
То, чего желаю
Все, что раньше я хотела
моей явью стало
Ведь теперь я - королева
Это ведь не мало!
- Деталі
- Автор: Alla Korolevska
- Категорія: Вірші
- Перегляди: 192
Мой милый друг!
Сто лет... Сто зим...
И километры расстояний...
Пусть все изменится вокруг...
Среди событий, испытаний...
Но оглянувшись в детства дни
Уже совсем не малышами,
Мы можем смело всех сразить
Своими памяти стихами
Возможно, юбилей -не тот...
И праздник уж совсем не в сладость...
Желаю, пусть наоборот
Он принесёт все только в радость!
Пусть будет радость и печаль,
но та печаль, что только в радость)
Событиями жизнь полна
Пусть будет и сейчас и в старость...
Пусть впечатлений позитив
Затмись все горести, невзгоды!
Уютный очага костёр
В семье согреет непогоды!
Любви, тепла пусть, доброты
Сполна имеет дом-обитель)
И все, чего желаешь ты,
заполнит твой путеводитель!
Здоровья! Мира! Красоты!
Любви!
Внимания! И счастья!
Все то, что пожелаешь ты,
Пусть начинается сбываться!
- Деталі
- Автор: Alla Korolevska
- Категорія: Вірші
- Перегляди: 202
Я думала, про шо мала сказати…
Весна прийшла до кожного і всіх
Забрали в неї право обирати…
Обігріває все… Тамує біль…
А, може, просто вірить, що собою
Розтопить кригу від людських сердець
Безмежною всесильною любов;ю
Й почнеться мир з малесеньких джерельць
Й так хочеться цим сонячним теплом
Накрити тугу, біль, жахіття - всю війну!
Воскреснуть ПЕРЕМОГУ одним днем
З завалів та руїн крізь цю весну
Там, де раніш гула страшна війна,
Грозою, вітром, проливним дощем
Із квітами відчується весна
В ЩАСЛИВИЙ ПЕРЕМОГИ світлий день!
- Деталі
- Автор: Alla Korolevska
- Категорія: Вірші
- Перегляди: 163