«Фортуна всміхнулась їй! - чую я те
частенько у себе позаду…
Знов змовчу і далі піду у «не те»:
Де складно, де страшно, де зради…
Вогонь і крізь воду уже я пройшла
важкого тернистого шляху
Із пліч облітає як попіл той жах
І краплі невдячності й краху…
Багато здолати мені довелось
Із жінки я стала Титаном
А хтось просто скаже: «Їй добре жилось!
Цілована Богом, Богами!»
Обраниця долі на долю таку
І вдачу могутню та сильну.
Щаслива, хоч іноді і на гірку, собі присягну я на вірність!
Плітки про наївність і заздрість у всім
Завжди я лишаю позаду!
Зі мною лишу одиниці завжди
Лиш тих, хто не здатний на зраду!
Я в тому й слабка аж занадто завжди
І в тім неймовірна та сила
Баловниця Долі - погоджусь, в житті
І обрана Богом, бо щира!
І скільки би там не звучало пліток
Вони затихають позаду
І правда лише досягає зірок,
збирає фортуни нараду!
