Вітаю Вас! З вами Алла Королевська, лікар вищої категорії, хірург, ендоскопіст, кандидат медичних наук. Сьогодні ми поговоримо про гастректомію. Як жити пацієнту після видалення шлунку? Декому може здатись, що жити без шлунку неможливо, але це не так! Так часто буває, що пацієнти навіть не здогадуючись про те, що після видалення шлунку можна ще прожити довге, активне і щасливе життя, але мати певні особливості у поведінці та харчуванні, і саме це додасть багато років проживання. Збалансована дієта, регулярні огляди та увага до власного стану – основа довголіття та якості життя. Саме про це сьогодні і поговоримо.
Після видалення шлунку можна ще прожити довге, активне і щасливе життя!
Що це за оперативне втручання ГАСТРЕКТОМІЯ? Це повне видалення шлунку. В подальшому вже після виписки зі стаціонару пацієнта назавжди пожиттєво буде супроводжувати діагноз стан після гастректомії.
В своєму першому відео про гастректомію я вже наголошувала на принциповій різниці першопричини гастректомії, адже і деякі особливості подальшого ведення лікарем та і життя самого пацієнта так само принципово відрізняються. Тому я завжди розділяю пацієнтів з гастректомією на онкологічних, тобто з діагнозом – рак шлунку, та постравматичних - це стосується пацієнтів, які отримували травму, і після, наприклад, вогнепального поранення, що на сьогодні в умовах війни є значною актуалізацією цієї проблеми, цим пацієнтам за життєвих показань було необхідно видалити шлунок.
Чим відрізняються ці дві гастректомії? Перш за все це 2 варіанти оперативного втручання, що виконуються в абсолютно різних умовах з абсолютно різним прогнозом для пацієнта. Технічно при онкологічній гастректомії ще додатково виконується лімфодисекція. Причина навіть не в самій операції, а причина в самому діагнозі раку шлунку. Але це оперативне втручання виконується у виваженій сокійній атмосфері з безліччю можливих т.з. «підстраховок». Адже пацієнт, що планово йде на онкологічну гастректомію, повністю обстежений і підготований до самої операції і саме тому пов’язані з операцією ускладнення зводяться до мінімуму, та й післяопераційний період має більш виваений та спокійний перебіг. Названа мною умовно «постравматична» гастректомія – абсолютно не прогнозоване оперативне втручання і в ситуації бойової чи побутової травми – це вимушений захід, що виконується за абсолютними життєвими показниками, і часто рішення про такий об’єм оперативного втручання приймається вже безпосередньо оперуючим хірургом безпосередньо в операційній залі після ревізії рани і він може відрізнятися від попередньо прогнозованого. Часто в таких ситуаціях передоперативні обстеження та підготовка скорочується до мінімуму, адже зворотній відлік до можливості врятувати життя цього пацієнта включився ще в момент самої травми, тому якісь прогнози чи то перед оперативним втручанням, чи то навіть після вдалої операції ніхто надавати не буде. Післяопераційний період у пацієнта з посттравматичною гастректомією може бути затяжним і з ускладненнями. Це саме той момент, коли необхідно набратися терпіння… Про підтримку пацієнта в післяопераційному періоді в мене на сайті є стаття та раніше опубліковане відео.
У післяопераційному періоді пацієнт назавжди отримує діагноз стан після гастректомії. Пацієнт з раком шлунку після гастректомії проходить контрольні ендоскопічні обстеження верхніх відділів шлуково-кишкового тракту з забором гістологічного матеріалу для дослідження та комп'ютерні томографії за онкопротоколом. контроль онкомаркерів. Це потрібно для виключення «повернення» раку. Саме для таких пацієнтів з раком шлунку є спеціальний протокол ведення як діагностичний так і лікувальний, де залежно від гістологічної верифікації діагнозу, стадії захворювання, клінічної групи пацієнта, проведеного раніше виду лікування. Відповідно до цього протоколу пацієнт має графік спостереження з визначеними видами обстеження та відповідним лікуванням. Це саме те, чим відрізняється – гастректомія онкологічна і посттравматична.
Пацієнти зі станом після будь-якої гастректомії потребують перебування під постійним спостереженням лікаря, як хірурга, гастроентеролога, сімейного лікаря, терапевта, звісно. Це потрібно саме для того, щоб проходити профілактичні медичні огляди з проходженням ендоскопічного обстеження, УЗД ОЧП, комп'ютерної томографії за потреби, низки аналізів і так далі та необхідні реабілітаційні заходи.
Часто такі пацієнти вже в перший місяць після оперативного втручання почувають стомлюваність, прояви рефлюксу. На цих засадах пацієнт, окрім всіх нюансів і свого сприйняття захворювання, без психологічної підтримки починає додатково «сам собі» допомагати психологічно, але в зворотньому напрямку. Тому для цих пацієнтів, окрім названих спеціалістів, ще потрібна також психологічна підтримка професійного клінічного психолога, хто допоможе з цим справитись. Також сприятливо впливає дуже добра атмосфера в родині та серед найближчого оточення. Адже пацієнти після гастректомії ще мають виконувати низку потреб, щоб продовжувати життя надалі.
Що таке шлунок? Це такий резервуар, що допомагає перетравити їжу для подальшого засвоєння. Саме в шлунку виробляється багато біохімічних компонентів для подальшого перетравлення і засвоєння поживних компонентів з їжі. І цього резервуару після гастректомії більше немає. Зараз з'явились такі оперативні втручання, коли робиться- а я би сказала переміщається в позицію шлунку резервуар з іншої частини ШКТ для того, щоб пацієнт зміг легше та краще проходити етапи травлення, ми це називаємо артефіціальний (тобто штучний) шлунок. Так, наприклад, розроблена і впроваджена в хірургічну практику гастропластика ілеоцекальним сегментом, це заміщення видаленого шлунку резервуаром з сліої кишки з кінцевою частиною клубової кишки. Таке оперативне втручання досиь об’ємне і його виконують пацієнту при проростанні пухлини шлунка в товстий кишківник, це дозволяє і пухлини позбавитись і хоча б резервуар для харчових мас забезпечити, щоби полегшити у подальшому житті цьому пацієнту процес травлення. Іноді такі втручання за рахунок їх великого об’єму можуть проходити поетапно.
Стан після гастректомії (повного видалення шлунка) потребує адаптації як у фізіологічному, так і в психологічному плані. Пацієнти, які перенесли таку операцію через онкологічний діагноз чи травму, мають різні вихідні причини, але основні правила поведінки та харчування, принципи реабілітації та догляду схожі.
У післяопераційному періоді догляд за пацієнтом у стаціонарі принципово не дуже відрізняється від інших хірургічних пацієнтів після операцій. Про це в мене є записане раніше відео.
Забезпечте щоденно достатній для сну час - не менше 8 годин на добу. Це додатково зберігатиме сили на звичні щоденні потреби.
Ми – хірурги, завжди рекомендуємо за можливості відновлення фізичної активності, але знову ж таки без фанатизму і орієнтуючись на дозвіл хірурга та фізичний стан пацієнта. Починати потрібно з легких прогулянок: спочатку по палаті, потім по відділенню, далі – вийти з будинку і далі вже за таким принципом збільшувати подальше навантаження. Слід виключити інтенсивні фізичні навантаження до повного загоєння. А от легка активність (прогулянки, дихальні вправи, легка зарядка, незначні системні кардіонавантаження) лиш допоможуть стимулювати перистальтику кишківника.
У перші тижні після гастректомії пацієнти можуть відчувати характерні симптоми слабкості і втоми, що здебільше пов’язано із загальним післяопераційним виснаженням, дефіцитом поживних речовин і адаптацією до змін травлення, рефлюксом тобто повернення вмісту кишківника до стравоходу через відсутність природного клапана шлунка, дампінг-синдром: нудота, тахікардія, запаморочення після їжі. Пацієнти можуть відчувати тривогу, депресію чи розгубленість щодо свого стану.
Головне, про що пацієнти та і їх найближче оточення мають знати – так це саме те, що пацієнти після будь-якої гастректомії можуть жити, живуть і можуть проживати ще довге і щасливе життя. Так наприклад мені щороку в день вже впродовж 9 років після гастректомії з приводу раку шлунка телефонує пацієнтка в день виконання цього складного оперативного втручання, з подякою та відзначанням у цей день другого Дня Народження. Більш за те, саме ця пацієнтка дійсно розпочала абсолютно нове життя. І мова не лише про вимушеність змін у зв’язку зі станом після гастректомії та онкологічним діагнозом. Жінка змінила своє відношення до життя і в ситуації мінімальних фінансових можливостей, почала я би сказала, жити та й кайфувати від свого життя. Вона дещо схудла але утримує свою вагу в одній порі. Візуально вона стала виглядати років на 15-20 молодшою і це без косметологічних процедур. Як вона каже: «Я народилась заново! Дякую!»
В країнах пострадянського простору показник виживання після гастректомії значно нижчий ніж у більш розвинених країнах. Це пов’язано перш за все з онкологічним діагнозом, пізнім зверненням до лікаря, відсутністю фінансових можливостей на подальше лікування і відсутністю кваліфікованого підходу до нюансів життя після операції вже поза межами самого стаціонару, де у більшості ситуацій пацієнт один-на-один лишається зі своєю проблемою.
Пацієнти потребують регулярного медичного моніторингу для контролю за своїм станом та можливою необхідною реабілітацією. Мінімум, раз на рік. А пацієнти з раком шлунка в перші роки після операції перебувають під наглядом онколога і додаткоо проходять обстеження відповідно до онкологічного протоколу для виявлення можливих рецидивів чи продовження розвитку хвороби. Тому обов’язково потрібно стати на облік. І тут ще варто бути під спостереженням також лікаря-хірурга, гастроентеролога, дієтолога, терапевта чи сімейного лікаря. І головне: не бійтеся запитувати свого лікаря нюанси щодо вашого здоров'я чи уточнювати особливості стилю вашого життя.
Потрібно задати питання своєму лікарю щодо оформлення групи інвалідності, що у подальшому пацієнту відкриє додаткові пріоритети як у обстеженні та і праві на стаціонарне лікування та отримання медикаментів у майбутньому.
Окремо зроблю наголос на психологічній атмосфері як у родині так і у найближчому оточенні. Родина має розуміти специфіку стану пацієнта, уникати надмірного тиску чи очікувань. Саме сім’я відіграє ключову роль у реабілітації. Родина має підтримувати пацієнта в періоди слабкості, допомагати адаптуватися до змін у харчуванні та ритмі життя. Можливо навіть навчитися разом у благодатній родинній атмосфері адаптуватися до такого образу частих прийомів їжі. Це маленький прийом надає шалену підтримку пацієнту. Спокійна атмосфера вдома допомагає пацієнтам уникати додаткового стресу.Так, можливо, це звучить дещо банально, але це один з основних факторів, що забезпечить пацієнту кращу якість життя. Адже ці пацієнти часто стикаються зі страхом і невпевненістю та й нерозумінням щодо свого майбутнього. Тому важливе інформування про новий спосіб життя, необхідність дотримання рекомендацій та важливість підтримки Рекомендується консультація клінічного психолога, а краще пройти системно курс психологічних сесій, що допоможе пацієнту справлятися зі страхом рецидиву (для онкологічних пацієнтів) або фізичних обмежень, а також уникнути т.з. «самодопомоги» у формі шкідливих звичок або переїдання. Саме підтримка допоможе пацієнту швидше адаптуватися до свого стану. А додаткове непримусове заохочення до виконання рекомендацій лікарів, участь у спільній фізичній активності чи приготуванні здорової їжі, допоможе пацієнту якнайшвидше повернутися до можливого максимально звичного образу життя.
Гастректомія – само по собі оперативне втручання травматичне і забирає багато часу на відновлення у післяопераційному періоді. Але знову ж таки при раку шлунка хіміо- або радіотерапія перед/після операції, а при травмі реабілітація часто зосереджується на відновленні після травми і лікуванні супутніх ускладнень ,що може впливати на процес відновлення.
Особливість гастректомії навіть у найкращому виконанні не виключає пожиттєво рефлюкс вмісту у стравохід, що сильно відзначається на самопочутті пацієнта. Саме тому пацієнту потрібно після їжі не вкладатися у ліжко, а хоча би з півгодинки чи то посидіти, постояти, чи пройтися. У ліжку піднятий головний кінець теж уночі попередить закидання вмісту. І, що головне, - ці поради працюють!
Зважаючи на саму гастректомію та час для адаптації до стану після її виконанням, особливості травлення та відсутність адекватної реабілітації усі такі пацієнти дуже легко втрачають вагу. І до певного моменту це допустимо аж поки це не перейде меже кахексії, коли відновити пацієнта до стабільного стану є складним завданням для лікарів навіть найвищого кваліфікаційного рівня та великого досвіду. Саме тому хочу окремо наголосити на контролі своєї ваги. Коли я готувала матеріали для своєї дисертації, то одним з пунктів контролю станів моїх пацієнтів теж був цей момент. Тут немає нічого складного. Зранку після походу в туалет, ще до сніданку стати на ваги. І головне – це не просто проглянути, скільки кілограм, а ще й відзначити в щоденнику ваги. Насправді це аркуш паперу з графіком, де Ви відмічаєте на перехресті по горизонталі дати, коли Ви зважились, і по вертикалі – ту вагу, яку Ви отримали на вагах. Перша позначка вкажіть на перехресті дату початку та вагу, з якої починаєте контроль. І вже надалі, щоденно, зранку після походу в туалет, Ви знову ж зважуєтесь і контролюєте та відмічаєте свою вагу. І потім щоденно об’єднуєте ці крапочки, що надасть Вам конкретну інформацію. Це дуже проста маніпуляція, але може надати інформації досить багато та і вже можна буде вималювати подальші кроки вже базуючись на даних цього графіку. А ще ведення щоденника ваги допомагає не лише контролювати стан, але й мотивує пацієнта.
Якщо в цьому є потреба, я запишу, мабуть, таки це відео про щоденник ваги, адже це досить просто допоможе Вам контролювати, чи Ви йдете нагору, чи Ви йдете вниз з вагою і, що з цим робити.
Для пацієнтів після гастректомії рекомендуємо? Перш за все, це часте (до 6-10 прийомів) харчування невеликими порціями і необов'язково навіть подрібнене чи навіть приготоване у блендері. Знову ж повторюсь, як я часто кажу своїм пацієнтам – жувати ви вмієте. Тому насолоджуйтесь цим процесом. Більш за те, дієтологи рекомендують і я теж правило 33 жувальних рухів. Може здатись банальщиною, але це працює і допомагає. Адже вже в ротовій порожнині розпочинається подрібнення харчових масс і їх травлення, та і більш за те ще й включає весь травний тракт у процес травлення. Тому ця рекомендація підходить усім пацієнтам і здоровим також!
Це має бути, як я вже сказала, за день хоча б шість прийомів їжі.Це дозволить уникнути перевантаження. Адже як такого резервуару для травлення немає, але і для пацієнтів з артефіціальним шлунком це правило також має значення! Іноді, особливо у перші місяці після гастректомії, у пацієнта після прийому їжі виникає “дампінг-синдром”, що проявляється нудотою, пітливістю, тахікардія та і просто поганим самопочуттям. Об'єм їжі на один прийом буде такий невеличкий, з чашечку. Кожен пацієнт має для себе обрати самостійно той об'єм, який йому гармонійно підходить. Це може бути навіть півчашки або навпаки півтори. Можна приймати впродовж дня ті харчові продукти, які будуть допомагати пацієнту відновлюватись.
В жодному разі в таких випадках не можна використовувати жарену, дуже жорстку їжу, їжу, що має велику кількість спецій та гострих соусів. Також варто уникати прийому водночас великого об’єму солодких чи жирних продуктів. Важка для перетравлення їжа також може викликати дискомфорт. Окрему увагу потрібно приділяти їжі зі збагаченим вмістом білка.
Щодо напоїв, то їх краще пити між прийомами страв. Цей прийом також допомагає зняти навантаження на травний тракт.
В принципі, можна в телефоні налаштувати нагадування чи будильник на прийом страв та напоїв. Цей банальний прийом теж допоможе не фіксувати свою увагу на цьому питанні.
На жаль, на сьогодні немає тих препаратів, які могли б повністю компенсувати секреторну функцію шлунка. Сьогодні в Україні важко знайти на аптечних поличках шлунковий сік натуральний у флаконах – препарат, що вироблявся раніше і в Україні і, що важливо, був дозволений за кордоном, навіть у Америці. Але сподіваюсь, що одного дня він знову повернеться, адже для пацієнтів з гастректомією він має життєво важливе значення! Тому в мене особисте прохання до фармацевтичної компанії «Біофарма» відновити виробництво цього препарату, проявіть турботу до пацієнтів! Шлунковий сік натуральний п’ється під час або після їжі. Якщо ви обрали другий варіант, то за 10-15 хвилин варто ще й запити вдою, компотом чи чаєм. Препарат варто все ж таки зважаючи на особливості оперативного втручання приймати по 1 чайній ложці під час кожного прийому їжі.
Також існують такі препарати, як пангаст, бурштинова кислота, які дозволяють не тільки перетравлювати їжу, яку Ви приймаєте, а водночас допомагають відновлювати обмінні процеси в організмі. Це покращує обмін речовин і відповідно і самопочуття. Антиоксидантна дія дає багато позитивних ефектів таких як відновлення, омоложення та надання додатково сил. Та і можна ще багато плюсів розповісти. В принципі, навіть рекомендується приймати і людям, які не мають такого оперативного втручання в історії свого життя. Та все ж, як ми його приймаємо? За рекомендацією, якщо пангаст по одній таблетці тричі на день, то бурштинова кислота приймається по одній-дві таблетці тричі на день. Враховуючи нюанс пацієнтів, які не мають шлунок, потрібно зважити те, що краще з основними прийомами харчування, там, де це буде, чи парова котлета, чи, наприклад, якийсь шматочок подрібненого м'яса. Саме в ці моменти варто додатково приймати таблетку пангасту чи бурштинової кислоти.
Через порушення всмоктування заліза, кальцію, вітамінів D і B12, окрему увагу варто приділити саме прийому цих вітамінів, щоб запобігти потребі лікувати наслідки їх недостатності. Сьогодні на фармринку їх багато у доступній для прийому після їжі формі.
Знову ж таки, часто рекомендують препарати жовчогінні чи жовчозамісні. Вони в цій ситуації не допоможуть. Тут змінилася анатомія. Вони можуть бути патовими і ще більше дати проблем за рахунок неіснування фізіологічного механізму попередження закидання вмісту з нижче розташованих анатомічних структур у вище розташовані структури тобто рефлюксу. Жовч в цій ситуації ще агресивніша, адже вона не нейтралізується шлунковим містом, ніж зазвичай. При проявах дискинезії жовчного міхура, жовчокам'яної хвороби, застоя жовчі мають бути лише препарати урсодезоксихолієвої кислоти. Їх на сьогодні на ринку дуже багато. Вони добре працюють. Маленький нюанс, що мають бути все-таки ці препарати у вигляді капсул.
Ще один казус, з яким я зіткнулась у своєму досвіді. І, на жаль, такий пацієнт був не один. При рефлюксі у пацієнта зі станом після гастректомії були призначені інгібітори протонної помпи. Так, погоджусь, що ці препарати ідеальні для пацієнтів з рефлюксною хворобою, але є нонсенс, адже будь-який з препаратів цієї групи подавляє секрецію соляної кислоти в шлунку, а шлунка у цього пацієнта немає!!! Тому у мене питання до лікаря та його кваліфікації…Вибачте!
Що при рефлюксу може допомогти? Відомі нам обволікуючі препарати: альмагель, фосфалюгель, маалокс, гіалера, ріопан, почаївські і т.д. Їх достатньо багато. Оберіть для себе найкомфортніший. Нагадаю, що найзручніше брати суспензію, яку можна вживати після їжі та перед сном і за потреби при виразному рефлюксі КИШКОВОГО вмісту у стравохід. І, головне, щоб це якнайкраще спрацювало – НЕ ЗАПИВАТИ! Це допоможе якомога довше затримати препарат на слизовій і забезпечити максимально його дію!
Статтю за даною тематикою також можна прочитати на моєму сайті. Посилання я лишу під відео.
Бажаю вам бути здоровими! Найкращих вам лікарів, довіри!
Підписуйтесь на мій канал МЕДИЦИНА МОВОЮ ПАЦІЄНТА! Мені важлива Ваша підтримка!
Алла Королевська та «103 питання до лікаря»