Цікаво, що про мене скажуть люди?
Тривожилась і думала раніш…
Соромилась,ніяковіла всюди…
Так, нібито комусь стромляла ніж…
І, знаючи, що чиста перед ними,
Боялась я чомусь людських думок.
То не мої! І не були моїми
Й не стануть ближче ні на жодний крок…
Злослів’я так і крутяться позаду
А що мені – мене в них то нема.
А в них ховають люди свої зради
І льнь, і заздрість – та то ж їх вина…
І вже не почуваюсь я нагою
Чи в зітканому одязі з пліток.
Несеться язиками він за мною,
але ж то їх тягар і їх урок…
Цікаво, що про мене скажуть люди?
Тривожилась і думала раніш…
А вже тепер завжди і мабуть всюди
Крокую далі, хоч і босоніж…
