Сьогодні? Справді? 20 літ назад
меланхолійно випуск святкували?
Позаду універ, мільйони пар, нарад,
конгресів, іспитів… А далі що - не знали.
Із трепетом душевний випускний…
Ділились спогадами, планами на потім.
Ті 20 літ кудись таки ми йшли.
Та чи туди ми йшли ці 20 років?
Як мить одна двадцятка промайнула
і сколихнула нами сотні доль.
Удачі майже всі ми досягнули.
І важить все це більше, аніж нуль.
Хтось відійшов у світ нам невідомий.
Його так часто торкаємо ми.
Лиш спогади про них усі свідомо
Ми у глибинах душ приберегли.
А далі що? Які наступні плани?
Уже і не плануємо зовсім.
На декілька життів ми старші стали.
Обіймемось, попросим: «Будь живим!»
Зустріч за рік, пізніш , вартує свіч
і потім ще, і ще років за тридцять,
хоча б на хвильку, можна віч на віч.
А поки ж знов, цей час, то ціла вічність.
