Коли в душі панує спокій,
любовʼю зтеплює серця,
До нього завжди линуть люди
І мають віру «без кінця»…
І навіть ті, кого не знаєш,
З тобою на одній меті
В цім спокої крокують далі
Пліч о пліч вірно по життю…
І там, де зовсім не чекаєш,
Приходять ті, хто має бути,
Приносять вісті, що не знаєш,
Знеболять, варто що забути…
Завжди ж хай буде у житті
Гнучкий стрімкий коловоріт
Людей, подій та почуттів,
Що оберуть надалі світ!
